Анатолій Гончар : довге життя - дарунок долі

                                   
23 травня 2021 року журналістська спільнота Вінниччини, ветерани військової служби та воїни-інтернаціоналісти, безумовно, згадають про Анатолія Григоровича Гончара, якому у цей день виповнюється 80 років від дня народження.
                                              
Анатолій Гончар народився напередодні нападу нациських  окупантів на землі України - 23 травня 1941 року в селі Селище Літинського району Вінницької області. У 1970 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, далі – навчався у Донецькому вищому військово-політичному училищі. З 1973 до 1987 р. — кадровий офіцер на посадах у військовій журналістиці .

Серед місць служби - групи радянських військ у Чехословаччині, Польщі, Німеччині, полігон ядерних випробувань на архіпелазі Нова Земля, а з лютого 1980 по травень 1981 р. проходив службу в обмеженому контингенті радянських військ в Афганістані. Займав посади командира 109-го агітаційного загону 40-ої загальновійськової армії, редактора газети 108-ої мотострілецької дивізії.

1991 - 2010 р. р. Анатолій Григорович - голова Спілки учасників бойових дій в Афганістані м. Вінниці. Автор двадцяти книг на «афганську» тематику, зокрема: «Чорний тюльпан» (1998), «Чорний тюльпан-2» (2012), Ми пройшли AFGAN (1999), «Повірка, або «Афганці» Вінниці»: В 2 т.: (2000, 2002), «Авіатори: Книга Пам'яті про загиблих в Афганістані військових авіаторів» (2004), «Вінничани — воїни-інтернаціоналісти, воїни-миротворці: книга-фотолітопис про ветеранів афганської війни, військових конфліктів в інших країнах та воїнах-миротворцях» (2008), «Афганська неоголошена війна, або 20 років по тому: Книга-фотолітопис про ветеранів афганської війни, військових конфліктів в інших країнах та воїнах-миротворцях» (2009), «В составе ограниченного контингента» (2013).
    

Указом Президента України А. Гончару присвоєно звання «Заслужений журналіст України» (2000 р.).Нагороди: медалі Української Спілки ветеранів Афганістану «За заслуги» I, II, III ступенів, Вінницька обласна журналістська премія імені Костянтина Гришина (1998) за книгу «Чорний тюльпан», Вінницька обласна журналістська премія імені Олександра Гетьмана (2010), Відзнака НСЖУ «Золоте перо» (2010), Літературно-мистецька премія «Кришталева вишня» (2010) за книгу «Коріння, або Ми — діти України».

Анатолій Григорович Гончар не раз був на зустрічі з мешканцями Вінниці у бібліотеках, розповідав про учасників бойових дій в Афганістані та військових конфліктів в інших країнах, котрі проживають у Вінниці, знайомив читачів з біографіями та фотографіями ветеранів, щоб зоставити для майбутніх поколінь пам'ять про учасників особливої неоголошеної війни, інших інтернаціональних походів, аби нащадки знали, як вони виконували інтернаціональний обов’язок в далеких країнах.
       

Серед видань, які користуються підвищеним попитом у користувачів бібліотек є наступні:

Гончар А. Г. Повірка, або “Афганці” Вінниці [Tекст]: художньо – документальне видання / А. Г. Гончар. – В.: РВВ ВАТ “Віноблдрукарня”, 2000. – 416 с.
     

Гончар А. Г. “Чорний тюльпан ”: книга пам’яті про загиблих у Афганістані воїнів-інтернаціоналістів Вінницької області[Tекст]: / А Г Гончар. — Вінниця:РВВ ВАТ «Вінницяоблдрукарня», 1998. — 456 с.
     

Гончар А. Г. «Вінничани — воїни-інтернаціоналісти, воїни-миротворці[Tекст]: худ.-док. книга-фотолітопис/ А. Г. Гончар.-Вінниця,2008.- 304 с.
        






Коментарі