"Відгомін високого слова" (до 80-річчя від дня народження А.Бортняка)

                                    
27 квітня 2018 року на Вінниччині ми будемо відзначати 80 -ту річницю від дня народження Анатолія Агафоновича Бортняка, українського поета, публіциста, перекладача, мовознавця.
Пропонуємо вам до ознайомлення інформаційно-бібліографічну листівку з методичними рекомендаціями щодо організації та проведення циклу масових заходів з популяризації життя та творчості нашого земляка.

                                                              АНАТОЛІЙ БОРТНЯК: (1938 – 2009)
                                                                          сторінки біографії   

    Анатолій Агафонович Бортняк народився 27 квітня 1938 р. в с. Олександрівка Тростянецького району в учительській родині. Дитинство майбутнього письменника пройшло в с. Жабокричі Крижопільського району. Картини, які він бачив хлоп'ям, надовго закарбувалися в пам'яті, а з часом були відтворені в поезіях. Животіння в окупованому селі, приниження, бомбардування, спалення сусіднього партизанського села Павлівки... Пам'ятає Анатолій, як вони, сухоребра малеча, по черзі крутили корбу і частували криничною водою бійців, що вигнали з села німоту. І за це дітям перепадала то грудочка цукру, то гільза від патрона. За декілька вечорів у свої неповні шість років з маминою допомогою вивчився хлопчик грамоти і кривульками виписував першого в житті листа батькові на фронт. А в чоботях, пошитих зі шкіри подарованого патронташа, пішов у 1945 році в перший клас.
В 1960 р. закінчив філологічний факультет Одеського університету. Спершу працював у Тульчинській районній газеті, потім — у Вінницькому радіокомітеті, переважно старшим редактором художнього мовлення. До спілки письменників України прийнятий у 1965 р. 1974-1986 рр. — відповідальний секретар Вінницької письменницької організації. Він член правління Спілки письменників України (СПУ). З 1993 р.— оглядач з питань літератури та мистецтва «Вінницької газети». Зокрема, веде популярні рубрики «Од слова до слова...» (з історії, сучасного стану і розвитку української мови);«Надбужанські музи» (літературно-мистецька сторінка) і «Сміхопад» (сатирично-гумористичні добірки).
    Анатолій Агафонович - лауреат обласних літературних премій ім. М. Трублаїні та ім. М. Коцюбинського (з 1992 р. ця премія — Всеукраїнська), а також Всеукраїнських — ім. В. Сосюри (за лірику, 1985 р.), ім. О. Копиленка (за твори для дітей 1987 р.), ім. С. Олійника (за сатиричні збірки, 1991 р.), «Срібний Еней» (за сатирично-гумористичні публікації в журналі «ВУС», 1993 р.), ім. С. Руданського (за сатиру й гумор, 1995 р.). У 1995 р. відзначений Міжнародною премією за цикл іронічних катренів «Біблійна алегорія» (США, Філадельфія). 1997 р. став дипломантом Міжнародного конкурсу «Створімо сучасну українську патріотичну пісню» (Всеукраїнська музична спілка разом з Українським культурним центром м. Детройта-Воррена, США). За збірки віршів «Одинадцята заповідь» і «Важке щастя» письменник відзначений Всеукраїнською літературно-мистецькою премією імені Євгена Гуцала (2003).   
    Ранні тексти поета виявляють характерні для покоління шістдесятників мотиви людяності; шанобливе ставлення до роду, що акумулює духовний досвід кількох поколінь, та до людської праці, у якій людина утверджує себе на цій землі; віру в те, що поетичним словом можна якщо не розв’язати певні суспільні проблеми, то принаймні „засвітити”, актуалізувати їхнє існування; субтильним – й, варто сказати, досить вдалим в естетичному плані – представленням особистих візій дійсності, любовних мотивів тощо. У 1970-х рр. суспільна тематика в текстах Бортняка значною мірою втрачає на щирості репрезентації та осмислення, а в низці віршів поет дає зразки радянської політичної поезії. Однак, попри виразний крен у бік пропагандистського висловлювання, саме письмо поета стає більш зрілим. Бортняк виразніше відчуває смислові нюанси слова, тонше чує звукову та ритмічну його природу, більш виважено будує композицію вірша. У цьому часі з’являються поезії, де автор вдало схоплює певну життєву ситуацію й представляє в усій повноті її явлення. Окремо постають тексти, де певний буттєвий епізод стає темою філософського осмислення. Означені тенденції у такій чи такій формі продовжуються і в 1980-х рр. У цьому ж часі Бортняк приходить до сатири й тут демонструє рідкісне вміння відчувати стилістику письма своїх колег по перу й давати приклади досить вдалих літературних пародій.
      Ім’я поета Анатолія Бортняка навічно вписане в історію нашої національної літератури. Його висока громадянська поезія, його влучні і дотепні іронічні катрени, статті про мову, переклади – усе це складає його неабиякий творчий доробок, який, вірю, не залишить байдужими ще не одне покоління українців.
    Творча спадщина Анатолія Бортняка складається із тридцяти поетичних збірок. Перша („Мелодія”) з’явилася 1965 р. у київському видавництві „Радянський письменник”, остання („Вдих і видих”) вийшла з друку 2008 р. у вінницькому видавництві О. Власюка
Основні видання творів письменника: збірки поезій: «Мелодія» (К., 1965), «Немирівське шоссе», «Довголіття» (Одеса, 1970), «Полустанок» (К., 1973), «Право» (Одеса, 1975), «Русло» (К., 1977), «Батькове вогнище» (Одеса, 1979), «Адреса» (К.,1987), «Синоніми до України» (Вінниця, 1993), «Журавель у небі» (Вінниця, 1996); збірник сатири і гумору: «Майте на увазі» (Одеса, 1981), «Бажаю усміху!» (К., 1981), «Невже таке буває?» (К., 1984), «Де правда, де вигадка?» (Одеса, 1986), «Вибране» (К.,1988), «Помилки Колумба»(К., 1991).
    Твори А. Бортняка друкувалися в Росії, Білорусі, Молдові, Казахстані, Польщі, Болгарії, Угорщині, Канаді, США, Австралії та інших країнах.

Під час проведення заходів, присвячених 80-й річниці від дня народження Анатолія Бортняка пропонуємо звернутись до наступних форм наочної популяризації його творчості.

                                            Презентація книжково-ілюстративої виставки
                                                        "Важке щастя Анатолія Бортняка"
1розділ      "Болить мені вся Україна"
Цитата «…Для нього й сама національна традиція – це не пута, не тягар спадщини, а саме свобода бути своїм, органічним в житті свого народу, а звідси й вивищуватися над своїм часом та його пережитками» Леонід Пастушенко

«Який не є, я син твій, Україно,
І завжди пам'ятатиму, що ти
Мені пісні співала солов'їно,
Що повела за руки у світи.
І хоч далекому міжгір'ї
Чи від образ обм'яклий та жалю -
Перед тобою голову в довір'ї,
Неначе перед матір’ю, схилю.
У роздумах про тебе при нагоді
Подія пригадалася така:
Терпіння обірвавши, при народі
По руцях мама ляснула синка.
Виховувати краще не руками.
Та той малюк, білявий вередій,
Заплакав і припав усе ж до мами,
Немов її оскаржуючи їй.
Живу тобою, Україно-мамо,
З твоїми ворогами не в ладу.
Але якщо захочеш покарати,
То все одно до тебе припаду».

                                                                                                     А.Бортняк.
1І розділ   При вогнищі поетового слова
Цитата  «Анатолій Бортняк був великим знавцем і охоронцем рідної мови, він написав чимало оригінальних віршів, у яких поетичними засобами розкрив її багатство і илозвучність»                                                                                                                                        А. Перерва
ІІІ. розділ Грані творчої самобутності
Цитата «Поетичне слово Анатолія Бортняка точне, виразне, афористичне, до блиску відшліфоване, мов яблуко на вересневій гілці. Смак і дотик його так хочеться відчути спраглими вустами».                                                                                               Ніна Гнатюк

ІV розділ Заповіт А.Бортняка

«Перед тим, як у пітьму безкраю 
Відійти, де привиди німі, – 
Рідну мову вам заповідаю – 
Інше все надбаєте самі. 
Це, по суті, спадщина єдина. 
Нею вам освячую уста. 
В ній добро, і віра, й Батьківщина. 
Решта все – життєйська суєта.
Анатолій Бортняк вірш «Заповіт своїм дітям»

Серед інших форм наочної популяризації творчості письменника можна запропонувати наступні:

Виставка однієї книги або «Бенефіс книги» 
Цей різновид популяризації представляє книгу, яка за рейтингом визначена найпопулярнішою, а також статті, відгуки, рецензії з періодичних видань та матеріали про автора книги. Доцільно помістити анотації самого А.Бортняка, які він надає до кожного підрозділу цього видання. Якщо книга перевидавалась, варто представити її у виданнях різних років. Можна також коротко описати шлях книги від рукопису до друкованого видання.
Пропонуємо використати наступне видання:

Бортняк А. Важке щастя:Вибрані поеми та віршовані цикли з авторськими коментарями.- Вінниця: Континент-Прим; 2003.- с.200

Експрес – виставка.
Оперативна виїзна виставка, яка може бути організована за межами бібліотеки: в школі, коледжі, вузі та ін. закладах, де планується проведення певного масового заходу. Як різновид цієї виставки може бути:

Міні – виставки одного журналу, статті, фотографії, ілюстрації про ювіляра; наприклад «Лірика й гумор А. Бортняка»

Виставка – вшанування до 80- річчя з дня народження «Довголіття Анатолія Бортняка»

• Якщо в бібліотеці є Виставка – календар літературних дат, то безумовно один із розділів у квітні 2018 року буде присвячений Анатолію Агафоновичу під назвою:«Вагомі аргументи майстра»

                                        КОМПЛЕКСНІ ФОРМИ МАСОВОЇ РОБОТИ:

Година поезії «Усі книги – про найголовніше»;

Конкурс читацьких симпатій…«Я – з Подільського краю…»;

Портрет – роздум «Поки духу життєвого стане»;

Поетичний турнір «Провінціальна Голгофа Анатолія Бортняка»;

Конкурс знавців
«Словом небайдужим»;

Літературний ренесанс «Культурний феномен А. Бортняка»;

Літературна вітальня «Все, про що я писав й напишу –це синоніми до України»;.

Літературна вітальня
«Жива вода з колодязя тисячоліть»;

Вечір –подяка «Йому болить вся Україна»;

Поетичне намисто «Ще є добро, ще сяє промінець..».

                                             ВІДОМІ АВТОРИ ПРО А. ГАРМАТЮКА

"Його характер і постава визначалися непоказною інтелігентністю, уважною доброзичливістю і неодмінною обов’язковістю в товариських взаєминах. Ніколи, навіть у хвилини дружньої застільної відвертості, не помічав за ним надмірно гарячих емоційних сплесків красномовності, слів гучного захвату, або ж твердої категоричності в оцінках людей чи подій".                                                                                                                              А.Перерва
«Надзвичайно працьовитий, він видає за книжкою книжку (але не скорописну, а на високому художньому рівні); жар його душі не вистуджується; словом жив – словом і живе»
                                                                                                                         А. Подолинний
"…Це – розумний поет. З тих небагатьох, для якого думка – точка опори й опору…У поетичному господарстві Анатолія Бортняка панує повний лад. Нічого зайвого, тільки необхідне"                                                                                           
                                                                                                                        В. Базилевський
"Його талановите, пристрасне, правдиве слово допомагало виборювати незалежність України, підносило в небо нашої держави жовто-синє знамено свободи"..
                                                                                                                        Н. Гнатюк
"На схрещенні доброго і злого, корисного і шкідливого, високого і низького знаходить поет свої теми, в напрузі їх протистояння черпає енергію його художнє слово".
                                                                                                                        В. Моренець
"Анатолій Бортняк облюбовує відгранені строфічні структури, предметні образи, скріплені живою думкою, що пульсує, розвивається від рядка до рядка, виростає до узагальнення. Він проникає в дійсність, а не розмальовує її"
                                                                                                                       П. Осадчук
"Говорити про поезію А.Бортняка – це ніби піти безмежно широким полем, заквітчаним квітом такого багатого спектру настроїв, якого не має навіть веселка".
                                                                                                                       В. Рабенчук





Коментарі