Усі діти від народження — поети. Так само, як і всі справжні поети на все життя лишаються дітьми. Тільки дитина та поет можуть довго-довго, сидячи навпочіпки, роздивлятися, як у духмяній траві вовтузяться мурахи, милуватися різьбленими пелюстками волошки, а в шумі черепашки, прикладеної до вуха, не лише чути шерех морських хвиль, а й відчувати на обличчі солоні бризки прибою. Єдина різниця між поетом і дитиною в тому, що поет не тільки чує, бачить, а й уміє образно розказати про бачене людям...
Саме до таких поетів, які вийшли з дитинства й не полишили його, належить Андрій Пилипович М'ястківський. Народився він 14 січня 1924 року в Соколівці на Вінниччині в сім'ї селянина-чоботаря, при світлі каганця навчався грамоті, але дитинство його — це можна стверджувати!— попри всі нестачі та негоди було щасливе. Зеленокоса рідна Вінниччина щедро напувала майбутнього поета зі своїх джерел, і дитинно-довірливі очі його жадібно вбирали в себе земну красу, щоби згодом оддати її людям у щемкому й задушевному слові. Рано він відчув потяг до слова. Ще у ранньому дитинстві він почав вивчати румунську мову. Як сам зізнавався в одному інтерв’ю, перші слова з румунської мови почав вивчати у 9-тирічному віці від одного пастуха – румуна Петрі Батопоя, котрий залишився на українській землі ще з часів першої світової війни.
Не випалила, не потолочила щире й лагідне серце поета й війна, котру він почав солдатом і солдатом переможно скінчив. З квітня 1944 до травня 1945року Андрій перебував на фронті, брав участь у боях як солдат – автоматник, згодом був працівником дивізійної газети. М'ястківський пройшов війну в роті фронтової розвідки. За бойові заслуги він був нагороджений медаллю «За відвагу», дослужився до найвищого солдатського звання — єфрейтор.
Андрій М'ястківський демобілізувався у 1946 році, а наступного року закінчив Тульчинську медичну школу і кілька років працював сільським фельдшером. А після закінчення Вінницького педінститута - вчителював у рідній Соколівці. Та художня література вабила до себе і Андрій М'ястківський іде на редакторську роботу. Своєю письменницькою долею він завдячує Миколі Руденкові, який «віднайшов» його свого часу в глушині на Вінниччині, забрав у сільського фельдшера писані від руки вірші, привіз їх до Києва, сам власноручно передрукував на своїй друкарській машинці і відніс до видавництва. Так ще в 1955 році з'явилася перша книжка поета «Над Бугом-рікою». І надалі їх у А. П. М'ястківського - кілька десятків. Романи й повісті, оповідання, новели, переклади з молдавської, білоруської та румунської мов і, звичайно ж, поетичні збірки.
«Любов до пісні, до людини, до землі, що дала йому життя і прилучила до джерела поезії, позначається на всьому, що виходить з-під пера поета. Прочитайте його вірші, й ви пройметеся красою навколишнього світу, зрозумієте мову трав і дерев, збагнете життя лісу й саду і ще більше пристанете серцем до всього живого й сущого». (Анатолій Костецький)
Весь його творчий доробок втілився у понад сорок книжок поезії та прози, в численних текстах пісень і перекладів (з білоруської, молдавської, румунської та інших мов). Але слава, почесті, нагороди (до яких він був байдужий) його дивовижно обминали. Удостоєний лише Літературної премії імені Володимира Сосюри. У 1974-му році київське видавництво художньої літератури «Дніпро» надрукувало книгу перекладів з румунської мови «Віршів» Михаїла Емінеску, і найбільша кількість віршів, що містяться в цьому видані, належать Андрію М’ястківському.
Він був цікавим співрозмовником, неперевершеним оповідачем, великим знавцем фольклору. Вільно володів румунською мовою, німецькою та угорською — зі словником, а потім ще вивчив їдиш та іврит. Писав щодня, а інколи «видавав» до десятка віршів за день. Деякі його поезії стали улюбленими в народі піснями. Ряд віршів було покладено на музику. Особливої популярності набули пісні «На калині мене мати колихала» та «Підкручу я чорнії вуса» (муз. В. Верменича).
В останні роки життя Андрій Пилипович був прикутий до ліжка, але літературної творчості не полишав. Помер він в 2003-му році. По собі залишив величезний рукописний спадок у товстих зошитах
Андрій М'ястківський демобілізувався у 1946 році, а наступного року закінчив Тульчинську медичну школу і кілька років працював сільським фельдшером. А після закінчення Вінницького педінститута - вчителював у рідній Соколівці. Та художня література вабила до себе і Андрій М'ястківський іде на редакторську роботу. Своєю письменницькою долею він завдячує Миколі Руденкові, який «віднайшов» його свого часу в глушині на Вінниччині, забрав у сільського фельдшера писані від руки вірші, привіз їх до Києва, сам власноручно передрукував на своїй друкарській машинці і відніс до видавництва. Так ще в 1955 році з'явилася перша книжка поета «Над Бугом-рікою». І надалі їх у А. П. М'ястківського - кілька десятків. Романи й повісті, оповідання, новели, переклади з молдавської, білоруської та румунської мов і, звичайно ж, поетичні збірки.
«Любов до пісні, до людини, до землі, що дала йому життя і прилучила до джерела поезії, позначається на всьому, що виходить з-під пера поета. Прочитайте його вірші, й ви пройметеся красою навколишнього світу, зрозумієте мову трав і дерев, збагнете життя лісу й саду і ще більше пристанете серцем до всього живого й сущого». (Анатолій Костецький)
Весь його творчий доробок втілився у понад сорок книжок поезії та прози, в численних текстах пісень і перекладів (з білоруської, молдавської, румунської та інших мов). Але слава, почесті, нагороди (до яких він був байдужий) його дивовижно обминали. Удостоєний лише Літературної премії імені Володимира Сосюри. У 1974-му році київське видавництво художньої літератури «Дніпро» надрукувало книгу перекладів з румунської мови «Віршів» Михаїла Емінеску, і найбільша кількість віршів, що містяться в цьому видані, належать Андрію М’ястківському.
Він був цікавим співрозмовником, неперевершеним оповідачем, великим знавцем фольклору. Вільно володів румунською мовою, німецькою та угорською — зі словником, а потім ще вивчив їдиш та іврит. Писав щодня, а інколи «видавав» до десятка віршів за день. Деякі його поезії стали улюбленими в народі піснями. Ряд віршів було покладено на музику. Особливої популярності набули пісні «На калині мене мати колихала» та «Підкручу я чорнії вуса» (муз. В. Верменича).
В останні роки життя Андрій Пилипович був прикутий до ліжка, але літературної творчості не полишав. Помер він в 2003-му році. По собі залишив величезний рукописний спадок у товстих зошитах
.Переважна більшість користувачів бібліотек знають А. М'ястківського за дитячими збірочкамиУ доробку автора - 13 збірок віршів для дітей: «Киця прокидається», «У роботі щохвилини помагають нам машини» (1959), «Буслові імена», «Яблука для мами», «Кличемо горличку», «Ходімо по райдузі», «Острів зеленого селезня», та ін.
А серед творів, куди ввійшли вірші поета про події другої світової війни,слід відзначити наступні:
М'ястківський,А.П. Іван Отара: Роман. [Текст]/А.П.М'ястківський – К.: Рад. письм., 1987. – 279 с.
В основі роману – життєвий та бойовий шлях подоляка Івана Отари. Тяжкі поневіряння випали на долю головного героя – румунський полон, застінки сигуранци. Він тікає з полону, повертається до лав Червоної Армії, доходить до Будапешта.
М'ястківський,А.П. Іванів вогонь: Поезії[Текст]/А.П.М'ястківський.- К.: Рад письменник,1983.-134с.
До цієї збірки ввійшли наступні віршовані твори: «Пастушки», «Не пускали мене воювати», «Перше поранення», «Журавлі над передовою», «Полишай його,куля, обмини», «Хвилина мовчання», «зустріч з фронтовим другом», та ін.
Отож, читаємо і насолоджуємося образами, відчуттям, гармонією та мелодією слова Андрія М’ястківського:
Лебеді не падали – летіли.
В лебедів стріляли чужаки.
Лебедину хату у неділю
Обняли вогненні язики –
І вона знялася в синє небо,
Роздобувши крила з-під землі.
В чорній хмарі,
Що пливла над степом,
Жебоніли жайвори малі.
Я цього ніколи не забуду,
Як гармати гримали чужі,
Як змішались лебеді і люди
На вогненнім чорнім рубежі.
Видяться мені іще й понині
Пригорілі в полі колоски,
І село злітає лебедино,
Попелом спадає на піски.
Як людей вивозили за грати,
Як фашистська лютувала злість,
Розкажу я синові-солдату,
Хай колись онукам розповість.
В основі роману – життєвий та бойовий шлях подоляка Івана Отари. Тяжкі поневіряння випали на долю головного героя – румунський полон, застінки сигуранци. Він тікає з полону, повертається до лав Червоної Армії, доходить до Будапешта.
М'ястківський,А.П. Іванів вогонь: Поезії[Текст]/А.П.М'ястківський.- К.: Рад письменник,1983.-134с.
До цієї збірки ввійшли наступні віршовані твори: «Пастушки», «Не пускали мене воювати», «Перше поранення», «Журавлі над передовою», «Полишай його,куля, обмини», «Хвилина мовчання», «зустріч з фронтовим другом», та ін.
Отож, читаємо і насолоджуємося образами, відчуттям, гармонією та мелодією слова Андрія М’ястківського:
Лебеді не падали – летіли.
В лебедів стріляли чужаки.
Лебедину хату у неділю
Обняли вогненні язики –
І вона знялася в синє небо,
Роздобувши крила з-під землі.
В чорній хмарі,
Що пливла над степом,
Жебоніли жайвори малі.
Я цього ніколи не забуду,
Як гармати гримали чужі,
Як змішались лебеді і люди
На вогненнім чорнім рубежі.
Видяться мені іще й понині
Пригорілі в полі колоски,
І село злітає лебедино,
Попелом спадає на піски.
Як людей вивозили за грати,
Як фашистська лютувала злість,
Розкажу я синові-солдату,
Хай колись онукам розповість.
.М'ястківський, А.П. Там серед поля: поезії[Текст] /А.П.М'ястківський.-К.: Рад. письменник, 1958. -155с.
.М'ястківський, А.П. Жито на камені: роман[Текст] /А.П.М'ястківський. –К.: Молодь, 1960.-244с.
М'ястківський, А.П. Вирій: повість[Текст] / А.П.М'ястківський.-К.:Молодь,1962.-120с.
М’ястківський, А.П.Тятива[Текст] / А.П.М'ястківський.-К.: Рад. письменник, 1963.-96с.
М'ястківський,.А.П. Проводи серпня [Текст] /А.П.М'ястківський.- К.: Рад. письменник,1966.-87с.
М'ястківський,А.П. Червоні черешні[Текст] /А.П.М'ястківський.- К.: Молодь,1971.-200с.
М'ястківський, А.П. Через вогонь: повість[Текст] /А.П.М'ястківський.-К.:Веселка,1971.-168с.
.М'ястківський,А.П. Острів зеленого селезня: оповідання та казки[Текст] /А.П.М'ястківський .-К.:Веселка,1972.-87с.
.М'ястківський, А.П. Дорога через молодість[Текст]./А.П.М'ястківський -К.: Дніпро,1973.-215с.
.М'ястківський, А.П. Веселий пилосос: Вірші[Текст] /А.П.М'ястківський.-К.:Веселка,1973.-16с.
.М'ястківський ,А.П. Земля не мачуха[Текст] А.П.М'ястківський.- К.: Рад. письменник,1974.-207с.
.М'ястківський, А.П. Таємниця вогню[Текст] А.П.М'ястківський.-К.:Молодь,1976.-72с.
.М'ястківський, А.П. Мов ключ журавлиний[Текст] /А.П.М'ястківський.-К.:Молодь,1976.-64с.
.М'ястківський, А.П.Руки над колосками[Текст] /А.П.М'ястківський.- К.: Рад. письменник,1977.-128с.
М'ястківський, А.П. Куди пішов дощик: оповідання [Текст] /А.П.М'ястківський.-К.:Веселка,1979.-128с.
.М'ястківський А.П.Айстри минулої осені [Текст]/А.П.М'ястківський. -К.: Рад. письменник, 1981.-247с.
.М'ястківський, А.П Сама в хаті[Текст] /А.П.М'ястківський.-К.:Веселка,1982.
.М'ястківський, А.П. Жито на камені: роман[Текст] /А.П.М'ястківський. –К.: Молодь, 1960.-244с.
М'ястківський, А.П. Вирій: повість[Текст] / А.П.М'ястківський.-К.:Молодь,1962.-120с.
М’ястківський, А.П.Тятива[Текст] / А.П.М'ястківський.-К.: Рад. письменник, 1963.-96с.
М'ястківський,.А.П. Проводи серпня [Текст] /А.П.М'ястківський.- К.: Рад. письменник,1966.-87с.
М'ястківський,А.П. Червоні черешні[Текст] /А.П.М'ястківський.- К.: Молодь,1971.-200с.
М'ястківський, А.П. Через вогонь: повість[Текст] /А.П.М'ястківський.-К.:Веселка,1971.-168с.
.М'ястківський,А.П. Острів зеленого селезня: оповідання та казки[Текст] /А.П.М'ястківський .-К.:Веселка,1972.-87с.
.М'ястківський, А.П. Дорога через молодість[Текст]./А.П.М'ястківський -К.: Дніпро,1973.-215с.
.М'ястківський, А.П. Веселий пилосос: Вірші[Текст] /А.П.М'ястківський.-К.:Веселка,1973.-16с.
.М'ястківський ,А.П. Земля не мачуха[Текст] А.П.М'ястківський.- К.: Рад. письменник,1974.-207с.
.М'ястківський, А.П. Таємниця вогню[Текст] А.П.М'ястківський.-К.:Молодь,1976.-72с.
.М'ястківський, А.П. Мов ключ журавлиний[Текст] /А.П.М'ястківський.-К.:Молодь,1976.-64с.
.М'ястківський, А.П.Руки над колосками[Текст] /А.П.М'ястківський.- К.: Рад. письменник,1977.-128с.
М'ястківський, А.П. Куди пішов дощик: оповідання [Текст] /А.П.М'ястківський.-К.:Веселка,1979.-128с.
.М'ястківський А.П.Айстри минулої осені [Текст]/А.П.М'ястківський. -К.: Рад. письменник, 1981.-247с.
.М'ястківський, А.П Сама в хаті[Текст] /А.П.М'ястківський.-К.:Веселка,1982.
Коментарі
Дописати коментар