Хома Коцюбинський - вірний зберігач пам’яті про свого великого брата

19 жовтня виповнюється 150 років одному із саветних нащадків роду Коцюбинських.
Хома Михайлович Коцюбинський – український літературознавець і організатор музейної справи, молодший брат класика української літератури Михайла Коцюбинського (1864 – 1913 рр.) і вірний зберігач пам’яті про свого великого брата, батько літературознавця і активістки шістдесятницького руху Михайлини Коцюбинської (1931 – 2011 рр.).

                                                         Батьки Михайла і Хоми Коцюбинських

Хома Коцюбинський народився 7 (19) жовтня 1870 р. у Вінниці у сім’ї дрібного службовця духовного походження. Як і старший брат, навчався у Шаргородському духовному училищі (по народному – бурсі), пізніше – у Московському народному університеті на економічному факультеті (ця вища школа при вступі не вимагала ніяких документів про освіту, але й сама їх не видавала).
З 1896 року Х. Коцюбинський жив у Пітері, працював бібліотекарем в одному з міністерств, співпрацював у наукових і добродійних товариствах, увійшов в українське громадське життя столиці на Неві. Його було обрано секретарем Товариства видання загальнокорисних дешевих книг українською мовою і бібліотекарем Петербурзької української громади.
В січні 1901 р. за розпорядженням столичного градоначальника він – як особа причетна до антиурядової діяльності – був висланий із Петербурга на Волинь, де, щоб вижити, йому знадобилися здобуті в народному університеті знання з економіки. Він зміг отримати посаду контролера горілчаних заводів при акцизному управлінні, а в 1905 р. – навіть посаду помічника наглядача акцизних зборів і пропрацював на ній аж до евакуації 1915 року у зв’язку із загрозою австро-німецької окупації.
По революції працював директором дитячого будинку, багато зробив для збереження і увічнення пам’яті про свого старшого брата. У 1927 – 1934 рр. був засновником і першим директором Літературно-меморіального музею М. Коцюбинського у відновленій його зусиллями родинній садибі у Вінниці, а з 1935 р. і до останніх днів життя – такого ж музею у Чернігові, теж ним заснованому. Як вказують дослідники, «Природні дані організатора дозволили Хомі Михайловичу, почавши з нуля невідому справу, вирости в професіонала-музейника». Засновані ним музеї і сьогодні є авторитетними науковими і просвітницькими осередками.
А нам цікаво відзначити, що багато років життя Хоми Михайловича перед Першою світовою війною були пов’язані з Острогом, де він проживав, здійснюючи податковий нагляд за місцевим ректифікаційним (спиртоочисним) заводом удільного відомства і навколишніми спиртовими підприємствами, що поставляли на завод спирт-сирець. Він обирався до міського самоврядування Острога, в нашій чоловічій гімназії вчилися його сини. У листах Михайла Коцюбинського до його коханої Олександри Аплаксіної зустрічаємо згадки, що він кілька разів приїздив у Острог провідати брата і його родину.
Х.М.Коцюбинський став першим директором музею у Вінниці. Він дбав, щоб будинок, де народився один з найкращих українських художників слова, став вогнищем вивчення життя і творчості славетного вінничанина. В той час музей був розташований в трьох кімнатах будинку. В кімнаті, де народився і жив письменник, відбудовано за вказівками Хоми Михайловича лежанку, що на ній Михайло Михайлович любив відпочивати після щоденної біганини по лекціях. З меблів тут були софка-ліжко, книжкова шафа, комод, бюрко, крісло, етажерка, три стільці. Все це, а також дрібні речі хатнього вжитку, портрети, що оздоблювали стіни кімнати, книжки, що він читав у той час.

Вінницький літературно-меморіальний музей М.М.Коцюбинського відкрито 8 листопада 1927 року в будинку, де 17 вересня 1864 року народився письменник і жив з перервами до 1897.
Після того, як Коцюбинські продали хату і садибу у 1897 році, виїжджаючи до Чернігова, будинок мав кількох власників. Протягом багатьох років будинок не ремонтували і ліва половина його зовсім завалилася. В правій, напівзруйнованій половині й добудові, що її побудував один із власників, мешкало три родини. Багато зусиль доклав Хома Михайлович Коцюбинський, щоб відремонтувати й реставрувати хату, впорядкувати садибу.
А історія Чернігівького музею починається з постанови облвиконкому від 15 вересня 1934 р. про відкриття і створення меморіального музею Михайла Коцюбинського на його садибі, де до того була бібліотека. Директором же призначили молодшого брата письменника – Хому Коцюбинського, який уже мав досвід музейної роботи, оскільки створив і понад 7 років очолював музей класика української літератури у Вінниці. Разом з дружиною Катериною і донькою Михайлиною вони переїхали до Чернігова і розпочали непросту роботу зі створення нової музейної експозиції. 

Михайли́на Хомі́вна Коцюби́нська(18 грудня 1931, Вінниця — 7 січня 2011, Київ) — український літературознавеи, перекладачка, активна учасниця руху шістдесятників. Народилась у Вінниці, Мати — Катерина Бедризова, кримська вірменка за походженням, познайомилася із Хомою Михайловичем у Києві, у дитячому будинку, де обидва були педагогами.
До речі:на її книгу «Література як мистецтво слова» (1965) у свій час так відгукнувся Василь Стус:«Майстерність аналізу конкретних творів, ясність і логічна стрункість концепції Михайлини Коцюбинської, вміння побачити крізь призму структури твору, творчості, літератури, вільне оперування критичною літературою, здатність доносити красу художнього слова — все це ставить монографію у ряд далеко не пересічних праць українського літературознавства.

Так у книзі «Листи і люди: роздуми про епістолярну творчість» Михайлина Коцюбинська аналізуючи листи молодої Олександри Аплаксіної до Михайла Коцюбинського згадувала, що після смерті її батька, Хоми Михайловича, у стінах Чернігівського музею вже не можна буловільно вимовити імені Аплаксіної. 

Чимало цікавих і таємних сторінок розкриють нові і архівні видання з життя сім'ї Коцюбинських, які є у фондах структурних підрозділів ВМ ЦБС.