Одним із чисельніших напрямів сучасних наукових досліджень, що активно розвиваються з другої половини ХХ століття є усноісторичні дослідження. Вони базуються на зборі та аналізі історичних фактів у вигляді усних свідчень, які дозволяють розглядати історичне минуле не тільки з точки зору подій, здебільшого політичних, але й піддавати науковому аналізу величезний пласт повсякденного життя людей.
24–26 жовтня 2018 року на базі Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва відбулась VІ Міжнародна науково-практична конференція «Усна історія: теорія, метод, джерело», на яку від ВМ ЦБС були запрошені директор ВМ ЦБС Івасюк Ірина Олексіївна та головний бібліограф з краєзнавчої роботи Домашевська Л.П.Цьогорічна Конференція організована в рамках проекту «Голоси живої історії», зініційованого ГО «Асоціація бібліотек Вінниччини». У рамках проекту бібліотекарі області записали понад 100 усноісторичних свідчень наших земляків – учасників бойових дій, учасників Революції Гідності, волонтерів, внутрішньо переміщених осіб – та створили електронну базу даних.
Учасники VІ Міжнародної науково-практичної конференції «Усна історія: теорія, метод, джерело» у своїх наукових доповідях та повідомленнях поділились напрацюваннями останніх років за напрямами:
- Усна історія в Україні: досвід, перспективи;
- Джерельна база усної історії;
- Радянська та пострадянська доба в усній історії;
- Відтворення особистості через усноісторичні дослідження на прикладі долі В. Стуса;
- Наративи постреволюційного та воєнного сьогодення: суспільні виклики та можливості;
- Життєві історії внутрішньо переміщених осіб;
- Особистості в усноісторичних дослідженнях.
У роботі Конференції взяли участь науковці, краєзнавці з Республіки Польща, а також з Вінниці, Києва, Ізмаїла, Львова, Одеси, Переяслава-Хмельницького, Чигирина.
Програма Конференції включала пленарне та секційні засідання, майстер-класи, демонстрацію фільмів за результатами польових досліджень, виїзне засідання на базі закладів культури Тульчинського району.
Серед виступів, які з великою увагою слухали присутні, будо, наприклад, повідомлення "Творення Українського громадського архіву усних історій"А. Добошевської, представника Фонду «Добра Воля» із Кракова (Республіка Польща), член Польського Товариства Усної Історії. Доповідач відзначила, що півроку тому, восени 2017 року спільна ініціатива Фонду «Добра Воля» (Краків, Польща) та Української асоціації усної історії започаткували створення Українського громадського архіву усних історій (http://oralhistory.com.ua/aui.html). Це було наслідком низки проектів усної історії, що проводились в Україні Фондом «Добро Воля» у співпраці з багатьма неурядовими організаціями України. Сьогодні це перша така ініціатива в Україні. В рамках цієї ініціативи результати роботи багатьох неурядових організацій, які проводили різні проекти усної історії в різних частинах України, представлені на одній інтернет-платформі – на сайті УАУІ.
Ці проекти були спрямовані як на завершені історичні події (Друга світова війна, Сталінський час), так і на так званому «незакінчоному минулому» (Революція гідності, війна на Сході України). Звичайно, їхні цілі не були спроможні доказати історію політичних рішень та їх реалізацію з точки зору повсякденного життя та виживання, досвіду та ставлення людей до минулого. Інтерв'ю було записано відеокамерою, а на завершальному етапі проектів їх результатом стали документальні фільми, які були публічно продемонстровані. На сьогоднішній день цей архів складається з документів, 10 - ти проектів; на сьогодні в Інтернеті вже виложено 5.
Останнім часом спостерігається зростання інтересу науковців до свідчень тих, чиє життя переповнене спогадами, які важко документально підтвердити, але які є не менш важливими для осмислення минулого і того, що відбувається сьогодні. Особливий інтерес до цієї проблеми проявляють професійні та громадські організації, що займаються питаннями усної історії, влаштовуючи різноманітні тренінги, реалізовуючи навчальні програми, розробляючи методику усноісторичних досліджень.
Наступним виступом, який привернув увагу присутніх , був "Вербатім як вид документального театру в контексті історико-етнографічних студій"Н. В. Жмуд, кандидата історичних наук, доцента кафедри історії та культури України факультету історії, етнології і права ВДПУ імені Михайла Коцюбинського,члена правління громадської організації «Подільська спадщина».
У її виступі зроблено спробу увиразнити актуальність методики документального театру на тлі сучасної історичної науки, багатьох перспективних наукових напрямків – усної історії, історії повсякдення, історії пам’яті, міської історії, гендерної історії, соціокультурної антропології тощо.У цьому контексті спостерігається підвищений інтерес до документа. Адже така зацікавленість є проявом і станом інформаційного ринку в XX столітті, де інформація виявляється «дорожче» аналітики.
Тому саме на тлі унікальності окремого документа як шляху пізнання світу та самопізнання і увиразнилась методика документального театру. «Фіксація себе» у гетерогенному соціокультурному просторі стала дуже популярною естетикою і технологією. «Оживлення» документу стало істотним інструментом у історико-краєзнавчих, етнографічних та соціологічних студіях.
Різновидами документального театру є театр документа (в якому предметом сценічного вивчення стає документ, вже існуючий в реальності, це, як правило, документ історичного змісту); театр свідків – форма документального театру, де «документом» є сама людина, яка через монолог знайомить із собою та обставинами своєї долі.
Додаткову інформацію по документальному театру можна відслідкувати за адресою:
http://wisdomofart.com.ua/dokumentalnyj-teatr-istoriya-metody-i-celi/
http://soc.ks.ua/doc-teatr/
Сподіваємось, що подана інформація буде слушною і для працівників бібліотек міста..
Коментарі
Дописати коментар